ПЕНЯ на комуналку зросте на 300%?

Після засідання Кабінету міністрів глава Міністерства регіонального розвитку, будівництва і ЖКГ Анатолій Близнюк заявив, що пеня за простроченими платежами за комунальні послуги може вирости до 300%.

Як стверджує svit24.net, зараз відповідними розрахунками займається профільне міністерство.

За словами Близнюка, в даний момент йдуть розмови про те, скільки нараховувати пені - 100%, 200%, 300% боргу.

Він також зазначив, що остаточне рішення буде викладено в проекті закону і винесено на розгляд Верховної Ради.

Нагадаємо, квітневий законопроект Мінрегіонбуду пропонував встановити пеню в розмірі 0,1% від розміру простроченого платежу. Пеня повинна нараховуватися за кожен день прострочення, але не перевищувати 100% загальної суми боргу.

джерело:

http://lenta-ua.net/novosti/ekonomika/4849-penya-na-kommunalku-vozrastet-na-300.html

Все про цивільний шлюб. Права, обв’язки подружжя.

Колись під терміном «цивільний шлюб» розуміли сімейні відносини, не освячені таїнством вінчання, але зареєстровані в ЗАГСі. Сімейні спілки, в яких чоловіка та дружину поєднували виключно кохання й усний договір, називали «співжиттям», а дітей, народжених у такій спілці, — страшним словом «незаконнонароджений».

Ні для кого не секрет, що останнім часом дедалі більше пар живуть спільно, однією сім’єю без державної реєстрації шлюбу, в так званих «фактичних шлюбних» відносинах. Саме так юристи визначають сьогодні незареєстровані державою відносини між чоловіком і жінкою. Інколи ще використовується поняття «фактичний шлюб».

На сьогодні відносини між чоловіком і жінкою можна називати «фактичним шлюбом», коли, по-перше, пара проживає на одній території, по-друге, веде спільне господарство і, по-третє, не реєструє свої відносини в органах державної влади.

Хотілось також звернути увагу на те, що поняття «громадянський шлюб», яке досить широкого використовується і в суспільстві, не є синонімом вказаних вище термінів, оскільки розуміння зазначеного поняття як незареєстрованого шлюбу помилкове. Поняття «громадянський шлюб», навпаки, означає шлюб, оформлений в органах державної влади, проте без участі церкви. Причину такої плутанини можна з’ясувати, звернувшись до історії.

Оглядаючись в минуле, можна прослідкувати, що «фактичні шлюби» — породження не сьогоднішнього дня. У ХVIII столітті письменник Вольтер, який ні разу не був жонатий, шістнадцять років провів з маркізою дю Шатле, яка стала на довгі роки його коханкою, другом й інтелектуальним супутником. Талановитий художник Ван Гог жив у «фактичному шлюбі» з колишньою проституткою Класіною, допомагаючи виховувати двох її дітей.

Обов’язковою умовою в дореволюційні часи (до 1917 р.) законності шлюбу, вважалася наявність церковного благословення і закон захищав лише ті сімейні відносини між чоловіком і жінкою, які були освячені тайною вінчання.

На підставі виданого 20 лютого 1919 року Декрету Раднаркому України законним став визнаватися шлюб, укладений в органах державної влади, а шлюб, що укладався за релігійним обрядом, більше не створював правових наслідків (окрім укладених до прийняття Декрету). За змістом згаданого джерела зареєстрований шлюб називався «громадянський шлюб».

Оскільки до революції визнавалися лише церковні шлюби, а громадянські не допускалися, то й після 1917 року люди за звичкою вживали термін «громадянський шлюб», маючи на увазі «фактичні шлюбні відносини».

Отже, громадянський шлюб не слід плутати з фактичним.

Зараз поняття «фактичних шлюбних відносин» поширюється на ті сімейні союзи, які не визнані не тільки церквою, а й державою.

Однак, хотілось би зупинитись насамперед, на юридичних проблемах так званих «фактичних шлюбних відносин», які існують і існували завжди. Відсутність чіткої системи правового регулювання відносин «фактичного шлюбу» автоматично виключає єдиний підхід судових органів до вирішення пов’язаних з ним спорів. Навіть прийнятий 10 січня 2002 року Сімейний кодекс України не дав конкретних відповідей на спірні питання. Так, стаття 74 Сімейного кодексу України хоч і не повною мірою, але все ж таки намагається прирівняти «фактичний шлюб» до зареєстрованого. Адже відсутність штампа в паспорті тепер не рятує ні від аліментів, ні від поділу майна, ні від інших «розлучних» красот життя. Інша річ, що перед тим, як взятися за майнові позови, спершу прийдеться довести свої сімейні відносини у суді. А у випадку з аліментами — факт батьківства.

Таким чином, погоджуючись на «фактичний шлюб», громадяни тим самим допускають певну невизначеність подальших відносин у юридичному розумінні, оскільки їх зміст становлять взаємні права та обов’язки. Останні ж перебувають під захистом закону лише в зареєстрованому шлюбі (частина друга статті 21 Сімейного кодексу України), причому такого захисту вони не позбавляються навіть тоді, коли дружина й чоловік з поважних причин (навчання, робота, лікування, необхідність догляду за батьками, дітьми тощо) не проживають спільно.

Як правило, відносини в незареєстрованому шлюбі будуються виключно на почуттях та усному договорі. Фактичне спільне проживання не вважається шлюбом, а тривалість «фактичних шлюбних відносин» і характер подружніх зв’язків між їх учасниками (були вони серйозними чи випадковими) не мають правового значення.

Відповідно до частини першої статті 74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Проте, подружжя має право на поділ майна, придбаного ними за час шлюбу, яке буде підтверджуватися свідоцтвом про шлюб, а встановлення, з якого моменту почалися «фактичні шлюбні відносини» буде досить проблемним питанням, оскільки для підтвердження факту спільного проживання і ведення спільного господарства особам, що перебувають в незареєстрованому шлюбі потрібно буде звернутися до суду і надавати докази такого спільного проживання. Сімейний кодекс визначає, що для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації (а це – нерухомість, транспортні засоби), а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово та має бути нотаріально засвідчена (частина третя статті 65 Сімейного кодексу України). При цьому, законодавство не передбачає, і не може передбачити, отримання згоди другого з фактичного подружжя. Тобто, норми про розпорядження спільною сумісною власністю подружжя будуть спрацьовувати лише тоді, якщо права на майно були оформлені на обох осіб, тоді як для подружжя немає різниці на кого буде оформлено майно.

У випадку, коли фактичний союз не виправдав сподівань, і мирних шляхів поділу майна не знайдено, учаснику «фактичних шлюбних відносин» потрібно переконати суд насамперед у тому, що це майно є спільним. Для цього необхідно довести не сам факт перебування у «фактичних шлюбних відносинах», а факт придбання даного конкретного майна за кошти або внаслідок трудової участі обох фактичних чоловіка й дружини. Практика показує, що зробити це не завжди просто.

Найпростішим, але не завжди дієвим способом доказу є показання свідків. Так, аргументами можуть слугувати відомості про те, що один з учасників фактичних шлюбних відносин за період спільного проживання не мав достатніх коштів для придбання або покращення майна без залучення коштів іншого. Більшу доказову силу мають документи, які можуть підтвердити наявність заробітку чи іншого доходу, отримання кредиту в банку на ім’я одного або обох учасників «фактичного шлюбу», договори про позику, дарування грошей, або документи, що підтверджують витрати на спільне майно.

Досить поширеною також є така непроста ситуація, коли майно, придбане фактичним подружжям за спільні кошти, оформлюється на когось одного з них. Якщо при зареєстрованому шлюбі це не має юридичного значення, то за умов «фактичних шлюбних відносин» має, і досить велике. Так, майно, оформлене на одного з учасників вільних відносин, є виключно його майном. Друга сторона права на таке майно не має, доки не доведе, що воно є спільним.

Щоб уникнути такого становища, радимо все майно, що придбавається фактичним подружжям на спільні кошти, оформлювати «на двох» у спільну часткову власність. Так, наприклад, у договорі купівлі-продажу слід зазначати одразу двох покупців, тоді кожному з них належатиме відповідна частка майна. Якщо розмір часток у договорі не вказується, то на підставі частини першої статті 357 Цивільного кодексу України вони вважаються рівними. Таким чином, право кожної сторони на частку спільно нажитого майна закріплюватиметься в документах (договорах, свідоцтвах про право власності тощо). У випадку спору додаткові докази навіть не вимагатимуться.

Більше того, договірний спосіб упорядкування відносин між фактичним подружжям є чи не єдиним способом захисту прав та інтересів його учасників. Так, фактичний чоловік і дружина можуть укладати між собою угоду про поділ майна, яке знаходиться в їхній спільній власності, а також угоди про порядок володіння, користування, розпорядження таким майном та про поділ плодів і доходів від використання спільного майна.

Зокрема, в договорі може бути визначене право одного з учасників «фактичних шлюбних відносин» користуватися речами другого без заміни використаних речей; визначатися рівна участь фактичного чоловіка або дружини у витратах на оренду житлового приміщення для спільного проживання; зазначатися обов’язок учасника фактичного подружжя, який розірвав «фактичні шлюбні відносини», виселитися з такого приміщення та обов’язок іншого звільнити першого від витрат з оплати житла. В договорі можна передбачити спільну часткову власність на придбання під час спільного проживання предметів домашнього вжитку та порядок їх поділу в разі припинення «фактичного шлюбу».

Однак усі угоди мають відповідали загальним положенням цивільного законодавства про умови дійсності угод. Вони не мають містити положень, що встановлюють права та обов’язки, які насправді можуть виникнути лише із законного шлюбу. Так, наприклад, фактичне подружжя не має права укладати шлюбний контракт.

Відмінність зареєстрованого шлюбу від фактичного у сфері укладення договорів полягає в тому, що договір, укладений одним з учасників «фактичних шлюбних відносин2 в інтересах сім’ї з третьою особою, не створює обов’язків для іншого учасника (якщо в самому договорі не вказане інше), навіть якщо майно, одержане за цим договором, використане в інтересах сім’ї.

Крім того, в разі укладення одним із фактичного подружжя стосовно спільного майна договору, який потребує оформлення у нотаріуса або підлягає державній реєстрації, згода іншого не вимагається. При зареєстрованому шлюбі така згода не тільки вимагається, а й має бути належним чином оформлена (нотаріально засвідчується).

Проблеми можуть виникнути також і при визначенні строків, у межах яких учасник фактичних шлюбних відносин може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. По суті йдеться про відсутність чіткого визначення факту (дати) виникнення «фактичних шлюбних відносин», що в свою чергу породжує складності відносно процедури обчислення строків позовної давності.

Деякі труднощі з’являються при визначенні походження дитини, батьки якої не перебувають між собою в зареєстрованому шлюбі. Так, статтею 52 Конституції України та статтею 142 Сімейного кодексу України визначено, що діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також мають рівні права та обов’язки щодо батьків незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.

Отже, від того, народжена дитина у шлюбі чи поза ним буде залежати тільки порядок реєстрації народження цієї дитини в державному органі реєстрації актів цивільного стану. Якщо дитина народилася у зареєстрованому шлюбі це питання вирішується набагато простіше, оскільки дружина записується матір’ю, а чоловік - батьком дитини.

Але, у випадку «фактичного шлюбу», походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров’я про народження нею дитини, а походження дитини від батька може визначається:

за заявою матері та батька дитини;

за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини;

за рішенням суду.

Що до особистих немайнових прав, то відмінностей між зареєстрованим і незареєстрованим шлюбом небагато. І в першому, і в другому випадку чоловіку й жінці гарантовані рівні права та можливості відповідно до основних прав і свобод людини. Зокрема, вони вільні у виборі занять, професії, місця проживання, мають право на свободу думки, совісті та релігії. І при «фактичному шлюбі», і при зареєстрованому жінка й чоловік наділені правом розподілити між собою сімейні обов’язки та разом вирішувати питання життя сім’ї (наприклад, утримання, виховання та навчання спільних неповнолітніх дітей). Учасники сімейних відносин зобов’язані турбуватися про здоров’я, розвиток і матеріальне забезпечення своїх дітей. Обидві сторони відповідальні одна перед одною та перед іншими членами сім’ї за свою поведінку. І чоловік, і жінка мають право на особисту свободу, фізичний і духовний розвиток, на повагу до своєї індивідуальності та на повагу до будь-якої праці, що здійснюється в інтересах сім’ї.

Однак право одного з учасників сімейних відносин змінити своє прізвище на прізвище іншого учасника виникає лише у зв’язку з реєстрацією шлюбу.

А ось виникнення аліментних майнових прав на утримання не залежить від того, в якому шлюбі ви перебуваєте. Чинне законодавство передбачає можливість отримання аліментів і у випадку перебування в зареєстрованому шлюбі (статті 75, 76 Сімейного кодексу України), і у випадку «фактичних шлюбних відносин» (стаття 91 Сімейного кодексу України).

Однак, виходячи з аналізу згаданих статей, можна стверджувати, що законні чоловік і дружина мають матеріально підтримувати один одного незалежно від будь-яких обставин. У разі ж «фактичного шлюбу» законодавство вимагає, по-перше, щоб відносини між жінкою і чоловіком мали тривалий характер, а по-друге, визначає окремі умови, за яких може виникнути право на утримання. Так, на аліменти має право той з учасників «фактичних шлюбних відносин», хто став непрацездатним під час спільного проживання або якщо з нею (ним) проживає їхня дитини. Проте, надаючи жінці право на утримання під час вагітності, Сімейний кодекс, не містить механізму, як саме це право може реалізовуватися, оскільки, якщо з позовом до суду звернеться законна дружина, то батьком майбутньої дитини буде вважатися законний чоловік, а якщо звернеться жінка, яка не перебуває в зареєстрованому шлюбу, їх спочатку доведеться знову ж таки доводити факт спільного проживання з чоловіком, від якого вона хоче отримати аліменти.

Крім того, пов’язуючи право на утримання з тривалим проживанням однією сім’єю, Кодекс не визначає який термін спільного проживання буде визнаватись «тривалим». Тобто, в кожному конкретному випадку суд буде індивідуально визначати чи є підстави для надання утримання чи ні.

На завершення хотілося б зазначити, що у питаннях спадкування теж є деякі відмінності, які відрізняють «фактичний шлюб» від зареєстрованого. Так, фактичне подружжя може прожити на спільні кошти, придбаваючи майно (квартири, автомобілі, гаражі, земельні ділянки, меблі, побутову техніку), протягом досить тривалого час у повному взаєморозумінні та згоді. Однак у разі смерті одного з них, на ім’я якого оформлене це майно, інший може сподіватися на достойний розмір спадщини тільки якщо на його користь був залишений заповіт або якщо він знаходився на утриманні померлого. Досить поширеною є ситуація, коли особа, яка прожила у «фактичному шлюбі» не один десяток років, врешті-решт отримує мізерні права на спільно нажите майно або ж не отримує їх зовсім. Як правило, майже вся спадщина померлого переходить до його офіційних родичів. І ось тоді спір між останніми і фактичним чоловіком чи дружиною, які пережили свою другу половину, неминучий. Як говорить мудра приказка: шлюб здійснюється на небесах, а майно ділиться на землі.

Згідно зі статтею 1264 цього Цивільного кодексу України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до відкриття спадщини. Однак, зрозуміло, що навіть за такої умови частка фактичного чоловіка або дружини буде значно меншою, ніж та, яку він або вона могли б отримати в зареєстрованому шлюбі.

Таким чином, уникнення сімейних прав та обов’язків подружжя ускладнює захист інтересів учасників (або колишніх учасників) сім’ї. В цьому проявляється легкодумність і ненадійність у шлюбних відносинах. Водночас не можна не погодитися з тим, що незареєстрованні шлюби характеризується тими ж самими ознаками, що й сім’я, створена на основі зареєстрованого шлюбу: вона, зокрема, виконує аналогічні функції (дітонародження, виховання дітей, взаємної матеріальної підтримки та співпраці).

Допомога у розірванні шлюбу через суд, стягненні аліментів, збільшенні/зменшенні розміру аліментів, розподілі майна подружжя, позбавленні батьківських прав інших шлюбно-сімейних справах.

Консультації БЕЗКОШТОВНІ.

Телефонуйте зараз: (київстар) 097 38 58 658; (лайф) 063 32 20 973; прямий номер у Луцьку 29 97 70.

Які документи необхідно подати для оформлення закордонного паспорта

Згідно п. 10 Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення для оформлення закордонного паспорта подаються:

1) заява-анкета встановленого зразка;

2) паспорт громадянина України (оригінал та копія перших двох сторінок і прописки), для осіб до 16 років - свідоцтво про народження (оригінал та копія) - після прийняття документів оригінали повертаються;

3) довідка про присвоєння ідентифікаційного номера (оригінал та копія), крім осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера;

4) квитанція про сплату держмита або документ, що підтверджує право на звільнення від його сплати;

5) військовий квиток (служившим) або ж довідка з військкомату щодо можливості виїзду з України (не служившим особам у віці від 18 до 25 років).

Чи мають право туроператори оформляти закордонні паспорти

Згідно з ч. 2 ст. 17 ЗУ "Про туризм" суб'єкт підприємницької діяльності, який отримав ліцензію на туроператорську діяльність, має виключне право на надання послуг з оформлення документів для виїзду за межі України.

Який розмір державного мита за оформлення закордонного паспорта

Згідно з Декретом КМУ "Про державне мито" за видачу закордонного паспорта стягується держмито в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170 грн.).

Який розмір консульського збору за оформлення закордонного паспорта в консульських установах України за кордоном

Згідно з п. 2.31 ст. 2 Порядку оформлення і видачі дипломатичними представництвами та консульськими установами України паспорта громадянина України для виїзду за кордон за оформлення закордонного паспорта та внесення змін до нього дипломатичними і консульськими установами України за кордоном справляється консульський збір. Особи, які не досягли 16 років, від сплати консульського збору звільнені.

Консульський збір стягується в розмірі та в порядку, встановленому Положенням про консульський збір України.

Верховний суд України вирішив, на підставі якого законодавства відбирати машину у родичів померлого інваліда

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 7 листопада 2012 розглянув справу № 6-118цс12, предметом якого була суперечка про повернення після смерті інваліда автомобіля, отриманого ним при житті в якості гуманітарної допомоги.

Згідно правовому висновку ВСУ, питання про вилучення після смерті інваліда у членів його сім'ї такого автомобіля повинне вирішуватися на підставі нормативно-правових актів, що діють на час смерті інваліда.

http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/038DCD5F78BC275CC2257AAF004D1DD7?opendocument

Нардеп хоче, щоб всі мешканці будинків давали згоду на установку будь-яких антен для телебачення на дахах.

Незважаючи на норми ЦК та Закону про телекомунікації, що дозволяють встановлення антен та необхідного обладнання в будинках на підставі укладених договорів найму з власником приміщення, нерідко виникають спірні моменти. До прикладу, коли договори найму загальних приміщень загального користування полягають не власниками таких приміщень (власниками квартир в багатоквартирних будинках), а експлуатуючою організацією чи структурним підрозділом відповідної місцевої ради. До того ж, установка антен стільникового зв'язку на дахах будинків викликає обурення з боку їх жителів через можливий негативний вплив радіохвиль на стан їх здоров'я і є суттєвим порушенням прав і інтересів громадян, - зазначає в пояснювальній записці до проекту № 11306 В.ДУБІЛЬ.

Для вирішення описаної проблеми депутат пропонує викласти у новій редакції ч.6 ст 31. Закону про телекомунікації. Так, суб'єкти господарювання, які здійснюють будівництво телекомунікаційних мереж загального користування, можуть установлювати телекомунікаційне обладнання в приміщеннях, що належать їм на праві власності чи найму. Використання дахів будинків і технічних приміщень для установки антен та необхідного обладнання може здійснюватися на підставі договору з власником приміщення і виключно за умови отримання письмових погоджень від мешканців таких будинків. У чинній редакції ст. 31 вимоги про згоду мешканців на встановлення обладнання відсутня.

Працюючим пенсіонерам будуть автоматично перераховувати пенсії

Проектом, розробленим Мінсоцполітики, передбачається внести зміни до статті 42 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема, в частині осучаснення пенсій, які призначені у попередні роки, і надати право Кабінету Міністрів прийматиме рішення про підвищення розмірів пенсій, виходячи з фінансових можливостей бюджету Пенсійного фонду.

Крім того, проектом акта передбачається ввести автоматичний перерахунок пенсій працюючим пенсіонерам через кожні 2 роки роботи без додаткового звернення до органів ПФУ з вибором найбільш вигідного варіанта.

Щорічно щодо перерахунку пенсій до органів Пенсійного фонду звертаються більше 600 тисяч працюючих пенсіонерів. Для перерахунку пенсій враховуються дані персоніфікованого обліку, тому додаткові документи надавати немає необхідності. Введення автоматизованого перерахунку дозволить щорічно, станом на 1 березня, проводити перерахунок всім, хто отримав право на перерахунок, без звернення особи. У той же час, при отриманні права на перерахунок після 1 березня пенсіонер зможе самостійно звернутися за проведенням такого перерахунку.

Парламент отменил пенсионный сбор при перерегистрации авто

Верховная Рада Украины приняла законопроект, который предусматривает отмену уплаты 3%-го сбора на обязательное пенсионное страхование при перерегистрации автомобилей, мотоциклов и мопедов.

В свою очередь депутаты ввели дифференцированную ставку этого сбора (от 3% до 5%), которую следует взымать при регистрации автотранспортного средства.

Согласно документу, при первичной регистрации ставка пенсионного сбора будет зависеть от стоимости транспортного средства и составит 3%, если стоимость авто не превышает 165 прожиточных минимумов для трудоспособных граждан (с 1 октября 2012 года - 1,118 тыс. грн), 4% - если стоимость автомобиля эквивалентна 165-290 таких минимумов, 5% - за превышение размере 290 прожиточных минимумов.

Также законом вводится возможность определения оценочной стоимости автомобилей во время их отчуждения физическими лицами (продажа, дарение, наследование) учитывая их среднерыночную стоимость, порядок определения устанавливает Кабинет министров, или он заранее законодательно предусмотрен.

Закон предлагает снизить размер госпошлины за нотариальное удостоверение договоров отчуждения транспортных средств с 1% (для родственников продавца) и 5% (для других лиц) к одному (17 грн) и пяти (85 грн) необлагаемых минимумов доходов граждан.

Предусмотрено, что плательщик самостоятельно сможет выбирать метод, согласно которому будет определяться доход от продажи автомобиля - не ниже оценочной стоимости, как сейчас, или не меньше среднерыночной цены транспортного средства.

Среднюю стоимость на рынке будут ежеквартально определять в Минэкономразвития с учетом года выпуска, пробега и анализа фактических цен продажи соответствующего движимого имущества. Эти данные в обязательном порядке публиковаться на сайте Министерства. Ставка НДФЛ останется в силе - 1% при продаже не чаще одного раза в год.

Нововведения вступят в силу 1 января 2013 года.

Що робити, якщо вас затримала охорона в супермаркеті

Юристи підкреслюють, що права і можливості приватної охорони мало чим відрізняються від прав будь-якого громадянина

Перш за все, слід зазначити, що охорона неоднорідна в своєму статусі. Так, у разі здійснення охорони підрозділами ДСО (це, в принципі, можливо, але на практиці - практично не використовується) останні наділені правами, передбаченими Законом про міліцію. Тобто вони, у визначених законом випадках, мають право затримувати, обшукувати особа і складати протокол. Не слід випускати з виду і право таких співробітників на носіння та використання зброї.

Як правило, охорона торгових центрів здійснюється силами або штатних охоронців, які діють на підставі відповідних посадових інструкцій, або привлеченнымилицензированными недержавними охоронними агентствами. При цьому, і ті й інші мають практично тотожний коло прав і, за великим рахунком, ці права мало чим відрізняються від прав будь-якого громадянина з т. з. правових можливостей реагувати на правопорушення.

Дії охорони по припиненню протиправних проявів щодо об'єкта охорони здійснюються з додержанням законодавства про необхідну оборону, крайню необхідність, затримання правопорушника. Недержавна охорона не має права використовувати ні зброя, ні інші травматичні та спеціальні засоби, проводити обшук фізичних осіб або їх майна, застосовувати силу, доставляти осіб у відділення міліції. Всі ці дії можуть робити тільки співробітники правоохоронних органів і державна служба охорони. Тому, в разі необхідності перерахованих вище дій, і у всіх ситуаціях, коли дії правопорушників загрожують життю, здоров'ю, честі і гідності інших людей або майну, а також при наявності в діях правопорушників явних ознак злочину чи правопорушення, охорона магазину зобов'язана викликати правоохоронні органи.

Тільки при явних ознаках правопорушення або злочину в діях осіб охорона може затримати правопорушника до приїзду міліції.

У певних ситуаціях, коли потрібні негайні заходи для припинення неправомірних дій, які несуть загрозу життю та здоров'ю людей, охорона може застосувати фізичну силу та інші дозволені засоби, але таке застосування повинно бути в рамках необхідної оборони і / або крайньої необхідності.

Якщо ж охорона має намір затримати, а тим більше провести огляд речей або обшук, незайве їй нагадати, що робити це може тільки міліція, а прагнення уподібнитися останньої підпадають під статті КК і КУпАП про самоправстві. У будь-якому випадку, той хто невинно постраждав від невиправданих підозр охорони має право на відшкодування збитку.

Що робити, якщо вас затримала охорона?

У конфліктних ситуаціях (як правило, це підозра в крадіжці) для того, щоб максимально дотриматись права всіх учасників, можливі два варіанти:

1) усі з'ясувати за взаємною згодою (при малозначності правопорушення);

2) за наявності обгрунтованих підозр у скоєнні правопорушення по можливості утримати підозрюваного до приїзду міліції. У випадку, якщо підозри не підтвердяться, потерпілий має право вимагати відшкодування заподіяної такими діями моральної шкоди.

Ні відводити покупця до себе в кімнату без його згоди, ні оглядати його особисто і його речі, ні застосовувати до нього насильство, крім випадків чинення опору, - охоронці недержавних служб не мають права.

Якщо охорона магазину пропонує (вимушує) «пройти в кімнату», покупець має повне право відмовитися від такого «пропозиції». Якщо ж охорона наполеглива в своєму бажанні усамітнитися з покупцем, громадянину доцільно викликати міліцію і повідомити про затримання, застосування або загрози застосування насильства з боку охорони і, не проходячи в «кімнату», очікувати її приїзду.

Закон про охоронну діяльність: розширення прав

З набранням чинності Закону «Про охоронну діяльність» (з 18 жовтня 2012 року) права недержавної охорони розширяться, і що особливо важливо, вони отримають законодавчу регламентацію.

У числі основних новацій слід відзначити право персоналу охорони під час виконання функціональних обов'язків (стаття 12) застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби, проводити відкриту відео та фотозйомку подій. Статтею 16 регламентовано порядок застосування фізичного впливу та спецзасобів. Слід зазначити, що такі дії можуть застосовувати в особливих випадках, якщо інші засоби не призвели до припинення посягання на об'єкт охорони.

Важливою залишає в Законі є визначення статусу затримання. Законодавець встановив, що таке затримання не є адміністративним, що зніме багато колізії і різночитання в правозастосовчій практиці.

Заслуговує на увагу і встановлена ​​Законом обов'язок персоналу охорони негайно повідомляти територіальний орган внутрішніх справ про всі факти припинення правопорушень щодо об'єкту, що охороняється, а в разі заподіяння тілесних ушкоджень правопорушнику - негайно викликати швидку медичну допомогу.

Розбили в супермаркеті товар? Не спішіть платити за це!

"Вчора ввечері, в супермаркеті я став мимовільним свідком невеликого інциденту. Зі стелажів, поряд з молодою парою, випав ящик з пляшками дорогого вина. При цьому, розбилися кілька пляшок. На досить пристойну суму. Природно, адміністрація супермаркету звинуватила молодих людей в« погромі »і зажадала відшкодування нібито нанесеного ними збитку. Завдяки нашому оперативному втручанню інцидент був вичерпаний.

Але стало очевидно інше! Наші співгромадяни, при виникненні подібних випадків, через незнання чи нерозуміння чинного законодавства, просто нездатні захистити себе і свої інтереси!

Тому, хочу з Вами поділитися наступним:

Якщо при здійсненні покупок в супермаркеті ви випадково розбили товар, не поспішайте платити за нього. Не здавайтеся під тиском охорони або адміністрації магазину, які будуть вас запевняти, що ви «змушені відшкодувати збитки».

Пам'ятайте: у вас, як у покупця, є свої права.

1. Не соромлячись, заявіть охорони або адміністрації магазину, що в «Цивільному кодексі України» говориться, що «ризик випадкової загибелі чи пошкодження речі несе її власник». Тобто, до моменту здійснення покупки власником речі є продавець. Виходячи з цього, ви не зобов'язані за неї платити.

2. Вимагайте від адміністрації супермаркету надати докази того, що саме ви винні в пошкодженні товару. Це можуть бути відеозаписи з камер відеоспостереження, свідчення свідків.

3. Якщо пошкоджений вами товар зберігався в неналежних умовах (на полицях, не захищених спеціальним бортиком, в проходах між рядами і т.д.), вкажіть на цей факт.

4. Нагадайте адміністрації магазину, що в Законі України «Про захист прав споживачів» у п.2 ст.17 сказано, що «Продавець (виконавець) зобов'язаний всіляко сприяти споживачеві у вільному виборі продукції. Забороняється примушувати споживача придбавати продукцію неналежної якості або непотрібного йому асортименту ». Розбитий товар не є вашим вибором.

5. Якщо наведені вами аргументи не зломили гнів охоронців магазину, поясніть, що відмовляєтеся платити штраф на місці (може, ви не розраховували на додаткові витрати, у вас з собою немає грошей). Скажіть, що такі виплати здійснюються виключно через суд, та й то, в тому випадку, якщо буде доведена ваша вина.

6. Якщо адміністрація все ж наполягає на тому, щоб ви заплатили за пошкоджений товар, вимагайте складання акту про інцидент. Куди вже будуть записані і свідчення свідків, і ваші, і адміністрації. Поясніть, що тільки на підставі цього акта та через суд будете сплачувати штраф.

7. Якщо адміністрація продовжує на вас тиснути (завела в кімнату охорони, відмовляється випускати з приміщення супермаркету, вимагає залишити свої документи) слід згадати про пункти 1,4 і 5 статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів», у яких йдеться про заборону нечесної підприємницької практики і агресивної діяльності. Відповідно до закону охорона супермаркету не має права затримувати вас, обмежувати вашу свободу. Поясніть, що це вже їм загрожує судовими або кримінальними справами ...

Нерідкі випадки, коли неліквідний, але досить дорогий тендітний товар, спеціально розташовують таким чином, що б при найменшому або незручному дотику до полиці де він розміщений, призведе до його падіння з висоти і знищенню. Після чого, адміністрація супермаркету всіма силами намагатиметься повісити збиток на когось із покупців ...

Всім приємного відпочинку і вдалих покупок!

І ніколи не бійтеся перед нахабними і цинічними торгашами!

за матеріалами: http://ipress.ua/ljlive/pravovyy_likbez_yak_borotys_z_pretenziyamy_supermarketiv_7339.html

Я виступила поручителем по кредиту кілька років тому. Як мені припинити поруку?

Статтею 559 Цивільного кодексу України встановлено такі випадки припинення поруки:

1. припинення поруки з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Таким чином, якщо без згоди поручителя банк збільшує боржнику процентну ставку, внаслідок чого сума відповідальності поручителя збільшується - порука припиняється в силу закону.

2. порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.

3. порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.

4. порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом 6 місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Така порука припиняється за наявності позитивного рішення суду

Рекомендації на майбутнє:

1. Відмовляйтеся підписати додаткові угоди до договору поручительства.

Порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Наприклад, у разі зміни термінів кредитування або процентної ставки за кредитом банк вносить зміни в кредитний договір і договір поруки, шляхом підписання додаткових угод. При цьому, позичальник підписує документи, які стосуються кредитного договору, а поручитель - договору поруки. Як правило, позичальник підписує свої документи раніше.

Тому, якщо поручитель відмовиться від підписання додаткових угод до договору поручительства, які пов'язані зі збільшенням зобов'язань поручителя, поручительство припиниться.

2. Не давайте згоди на переведення боргу на іншого позичальника.

Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не доручався за нового боржника.

При цьому, банк постарається зберегти для нового боржника поручителя, підписавши з поручителем додаткову угоду.

Тому, якщо поручитель відмовиться від підписання додаткової угоди до договору поручительства, яке пов'язане із заміною боржника, поручительство припиниться.

3. Не подавайте банку документи, які підтверджують зобов'язань поручителя.

Порука припиняється, якщо банк протягом шести місяців з дня настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором не пред'явить вимоги до поручителя.

У практиці зустрічаються випадки, коли банк пропускає вищевказаний строк пред'явлення поручителю вимог (позову). У цьому випадку, банк починає листування з поручителем чи пропонує поручителю підписати заготовлене лист, в якому поручитель підтверджує свої зобов'язання за договором поруки і після закінчення вищевказаного терміну.

Тому, рекомендую поручителю не підписувати листів, підготовлених банком, а також в листуванні уникати фраз, якими поручитель підтверджує свої зобов'язання за кредитним договором та договором поруки.

Чи має мій син право на отримання аліментів після 18 років навчаючись у коледжі?

Доброго дня, я хотіла б дізнатися, чи може мій син отримувати аліменти після 18лет, навчаючись у коледжі.

відповідь:

Може отримувати аліменти до закінчення навчання, але не більше ніж до 23 років. Для продовження виплати аліментів вам або вашому синові необхідно звернутися до суду з позовом про призначення аліментів. Набір документів звичайний, додається лише довідка з навчального закладу про те, що вашого сина дійсно зарахували.

Чи є у мене право на спадщину після сестри?

Я довгий час сама доглядала за важко хворіє сестрою, яка збиралася оформити на мене заповіт, але так і не встигла. Після смерті сестри приїхав її син і заявив, що він є єдиним спадкоємцем. Чи є у мене право на спадщину?

Якщо спадкодавець не залишив заповіт - спадкування відбувається за законом. Спадкування за законом здійснюється почергово, при цьому кожна наступна черга таких спадкоємців одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття. У відповідності зі статтями 1261, 1262 Цивільного кодексу України, в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, батьки; у другу чергу - рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід.

Таким чином, син Вашої сестри має першочергове право на спадщину, а Ви є спадкоємицею другої черги, однак Ви можете звернутися до суду з позовом про зміну черговості в отриманні права на спадщину. Так, згідно статті 1259 Цивільного кодексу України особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Имеет ли право бывший муж на часть квартиры и компенсацию за проведеный ремонт?

Квартира куплена во время брака за счет денежного взноса родителей и частичного кредита. Собственником квартиры является мама и кредит оформлен не нее, я являюсь гарантом в сделке о кредите и приписана в ней, мама проживает с нами. Кредит еще не оплачен, последний год плачу я его, поскольку с мужем не живу, до тех пор платили из средств заработанных мужем. В квартире сделан частичный ремонт силами мужа. Что положено при разводе мужу.

Ваш муж имеет право на половину вещей приобретенных во время совместного с ним проживания (в том числе на средства, затраченные при проведении ремонта в квартире), т.е. если есть доказательства, что Вы приобретали ремонтные материалы за средства родителей или имущество Вам подарили, то это имущество делиться не будет. По вопросу разделения квартиры, то для полного ответа, нужно исследовать все платежные документы и учесть иные обстоятельства (кто осуществлял денежный взнос при покупке квартиры, от имени осуществлялось погашение кредита, с какого времени Вы не проживаете совместно с мужем и т.п.).

Допомога у розірванні шлюбу через суд, стягненні аліментів, збільшенні/зменшенні розміру аліментів, розподілі майна подружжя, позбавленні батьківських прав інших шлюбно-сімейних справах.

Консультації БЕЗКОШТОВНІ.

Телефонуйте зараз: (київстар) 097 38 58 658; (лайф) 063 32 20 973; прямий номер у Луцьку 29 97 70.

Чи можливо віддати дитині свою частку на квартиру і внаслідок цього не платити аліменти?

В нас разом нажите майно:квартира і машина,машина в кредиті,який оплачує чоловік.В квартирі проживаю я з дочкою.чоловік пропонує не подавати на аліменти,але при цьому він залишає свою частку квартири нам і забирає машину.Чи можливо, щоб він віддав нам свою частку і при цьому платив аліменти,але забирав собі машину?

Поділ майна між подружжям не потрібно пов,язувати із стягненням аліментів на дитину. Є один випадок, коли може бути припинено право на аліменти на дитину у зв,язку з набуттям права власності на нерухоме майно. Так, у відповідності до ст. 190 Сімейного кодексу України, той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо). Такий договір нотаріально посвідчується і підлягає державній реєстрації. Якщо дитина досягла чотирнадцяти років, вона бере участь в укладенні цього договору. Набувачем права власності на нерухоме майно є сама дитина або дитина і той із батьків, з ким вона проживає, на праві спільної часткової власності на це майно.У разі укладення такого договору той із батьків, з ким проживає дитина, зобов’язується самостійно утримувати її. Укладення договору не звільняє того з батьків, хто проживає окремо, від обов’язку брати участь у додаткових витратах на дитину.
Таким чином, поділ автомобіля жодним чином не впливає на стягнення аліментів і тому тільки від Вашого бажання буде залежати - чи віддасте Ви чоловіку автомобіль повністю чи будете ділити. 

Допомога у розірванні шлюбу через суд, стягненні аліментів, збільшенні/зменшенні розміру аліментів, розподілі майна подружжя, позбавленні батьківських прав інших шлюбно-сімейних справах.

Консультації БЕЗКОШТОВНІ.

Телефонуйте зараз: (київстар) 097 38 58 658; (лайф) 063 32 20 973; прямий номер у Луцьку 29 97 70.

Розміри державної допомоги сім’ям з дітьми та малозабезпеченим сім’ям у 2012 році

					2011					2012
					У грудні					З січня			З квітня						З липня	З жовтня					З грудня
Допомога по вагітності та пологах
надається в розмірі, рівному 25% прожиткового мінімуму для працездатної особи із розрахунку на місяць					251					268,25			273,5						275,5	279,5					283,50
Допомога при народженні дитини
на першу дитину					26100					26790			27330						27510	27900					28830
на другу дитину					52200					53580			54660						55020	55800					57660
на третю і кожну наступну дитину					104400					107160			109320						110040	111600					115320
одноразова виплата:					8700					8930			9110						9170	9300					9610
щомісячна виплата:
на першу дитину					725					744,17			759,17						764,17	775					800,83
на другу дитину					906,25					930,21			948,96						955,21	968,75					1001,04
на третю і наступну					1329,17					1364,3			1391,8						1400,97	1420,83					1468,19
Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку
надається в розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.
мінімальний				130
максимальний				1004					1073					1094				1102				1118	1134
Допомога на дітей одиноким матерям
надається в розмірі, що дорівнює різниці між 50% ПМ для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 30% ПМ для дитини відповідного віку
на дітей: до 6 років				мінімальний
				261					267,9					273,3				275,1				279	288,3
				максимальний
				435					446,5					455,5				458,5				465	480,5
від 6 до 18 років				мінімальний
				312,6					333,6					340,2				343,2				348,3	359,1
від 18 до 23 років			максимальний
			521					556				567					572				580,5			598,5
			мінімальний
			301,2					321,9				328,2					330,6				335,4			340,2
			максимальний
			502					536,5				547					551				559			567
	Допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування
	надається в розмірі, що дорівнює різниці між двома прожитковими мінімумами для дитини відповідного віку та розміром призначених пенсії, аліментів, стипендії, державної допомоги
	максимальний на дітей до 6 років		1740					1786				1822					1834				1860			1922
	максимальний від 6 до 18 років		2084					2224				2268					2288				2322			2394
	Тимчасова державна допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів
	надається в розмірі, рівному 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку
	на дітей до 6 років		261					267,9				273,3					275,1				279			288,3
	на дітей від 6 до 18 років		312,6					312,6				340,2					343,2				348,3			359,10
	Державна соціальна допомога на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування
надається в розмірі, що дорівнює різниці між двома прожитковими мінімумами для дитини відповідного віку та розміром призначених пенсії, аліментів, стипендії, державної допомоги
максимальний на дітей до 6 років				1740			1786				1822					1834						1860				1922
максимальний на дітей від 6 до 18 років				2084			2224				2268					2288						2322				2394
від 18 до 23 років				2008			2146				2188					2204						2236				2268
Щомісячна грошова допомога малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом 1 або II групи внаслідок психічного розладу
(10% прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатної особи, на кожного інваліда, за якими здійснюється догляд)				100,4			107,3				109,4					110,2						111,8				113,4
Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям
надається в розмірі, що дорівнює різниці між рівнем забезпечення ПМ для сім’ї та її середньомісячним сукупним доходом
рівень забезпечення (гарантований мінімум):
для працездатних осіб (21% ПМ для працездатних осіб)				210,84			225,33				229,74					231,42						234,78				238,14
для осіб, які втратили працездатність, та інвалідів (80% ПМ для осіб, які втратили працездатність)				600			657,6				670,4					675,2						684,8				707,2
до 6 років				435			446,5				455,5					458,5						465				480,5
від 6 до 18 років				521			556				567					572						580,5				598,5
від 18 до 23 років (За умови навчання)				502			536,5				547					551						559				567
доплата до розміру допомоги: на кожну дитину віком від 3 до 13 років		60				120
на кожну дитину віком від 13 до 18 років		100				230

Право на алименты

Согласно ч. 1 ст. 180 СКУ родители обязаны содержать ребенка до достижения им совершеннолетия. Вопрос о выполнении этой обязанности возникает обычно, если один из родителей проживает отдельно от ребенка. В такой ситуации выполнять обязанности, предусмотрен СКУ, один из родителей может путем участия в содержании ребенка в натуральной или в денежной форме.

Понятие «алименты» предусматривает денежную форму участия в содержании ребенка. Теперь подробнее о том, кто имеет право на «детские» алименты. Согласно ст. 6 СКУ статус ребенка имеет лицо до достижения им совершеннолетия. При этом совершеннолетием считается достижение лицом 18 лет, а значит, право на получение алиментов теряется после достижения ребенком 18 лет.

Напомним, что согласно ч, 1 ст. 84 ГКУ лицо, достигшее совершеннолетия, имеет полную гражданскую дееспособность.

Вместе с тем ГКУ предусмотрены случаи, когда полная гражданская дееспособность предоставляется лицу до достижения восемнадцати лет, а именно:

1) в случае регистрации брака с момента такой регистрации (ч. 2 ст. 34 ГКУ);

2) если физическое лицо достигшее 16 лет и работает по трудовому договору (ч. 1 ст. 35 ГКУ);

3) если несовершеннолетний матерью или отцом ребенка (ч. 1 ст. 35 ГКУ);

4) если физическое лицо достигшее 16 лет и намерен заниматься предпринимательской деятельностью с момента государственной регистрации в качестве предпринимателя, осуществляется при наличии письменного согласия родителей (усыновителей), опекунов или органа опеки и попечительства (ч. З ст. 35 ГКУ).

В связи с этим возникает вопрос: не теряют лица, получившие полную гражданскую дееспособность до достижения совершеннолетия, право на содержание от родителей? Частично ответ на этот вопрос дал Пленум ВСУ, указав в п. 15 постановления № 3, обязанность содержать ребенка до достижения им совершеннолетия не прекращается в случае поступления ребенка в брак. По нашему мнению, такой долг не должен прекращаться и в том случае, если несовершеннолетний ребенок становится матерью или отцом.

О других случаях получения полной гражданской дееспособности, упомянутые выше, в постановлении № С ничего не говорится. Поэтому не совсем понятно, является вступление в брак несовершеннолетним только исключением из правила, наоборот, получение лицом полной гражданской дееспособности и в других случаях не лишает права на алименты.

При определенных обстоятельствах родители обязаны содержать совершеннолетних детей.

Во-первых, такая обязанность возникает, если совершеннолетние дочь или сын, нуждающихся в материальной помощи, являются нетрудоспособными при условии, что родители могут оказать такую ​​помощь (ч. 1 ст. 198 СКУ).

Во-вторых, если совершеннолетние дети продолжают обучение и в связи с этим нуждаются в материальной помощи, родители обязаны содержать их до достижения 23 лет при условии, что они могут предоставлять материальную помощь. Право на содержание прекращается в случае окончания обучения.

Алименты на несовершеннолетнего ребенка выплачиваются тому из родителей, с кем проживает ребенок. Если ребенок содержится в государственном или коммунальном учреждении здравоохранения, учебном или другом детском учреждении, алименты продолжают уплачиваться одним из родителей в пользу другого, с которым проживал ребенок, при условии, что они используются по целевому назначению. Контроль за целевым использованием алиментов осуществляет орган опеки и попечительства (ч. 1 ст. 186 СКУ).

Право на обращение в суд с иском о взыскании алиментов на совершеннолетнего ребенка до 23 лет имеет тот из родителей, с кем проживает дочь, сын, а также собственно дочь, сын, которые продолжают обучение.

Заметим, что взыскание по решению суда алиментов на ребенка с лица, записанного отцом или матерью, не препятствует обращению в суд с иском об изъятии сведений о них как об отце (матери) из актовой записи о рождении этого ребенка {ст. 140 СКУ).

Способы уплаты алиментов

Оптимальным вариантом определения способа выполнения родителями обязанности содержать ребенка есть договоренность между ними. Так, родители могут заключить договор об уплате алиментов на ребенка на основании ч. 1 ст. 189 СКУ. В договоре определяются размер и сроки выплаты алиментов. Размер алиментов стороны определяют по договоренности сторон, но не может быть меньше размера, предусмотренного ч. 2 ст. 182 СКУ (ЗО%

прожиточного минимума, установленного для ребенка соответствующего возраста). Условия договора не могут нарушать права ребенка, установленные СКУ.

Договор заключается в письменной форме и подлежит нотариальному удостоверению. Если плательщик алиментов не выполнять своих обязательств по заключенному договору, алименты взимают не по решению суда, а на основании исполнительной надписи нотариуса органом государственной исполнительной службы (п. 16 постановления № 3).

Если между родителями ребенка отсутствует договоренность об уплате алиментов на ребенка, тот из них, с кем проживает ребенок, имеет право обратиться с соответствующим иском в суд. В этом случае уплата алиментов производиться по решению суда.

Алименты на ребенка присуждаются по решению суда со дня предъявления иска. Итак, в день вынесения судебного решения у ответчика уже будет задолженность по уплате алиментов. Например, если решение суда, которым удовлетворены требования о взыскании алиментов на ребенка, принято 29.02.2008 г. по иску, который был подан 21.01.2008 г., считается, что обязанность уплачивать алименты в размере, определенном судом, возник из 21.01 .2008 г. Это означает, что тот из родителей, на которого возложена эта обязанность, должен сначала оплатить алименты за период, в течение которого рассматривалось дело, а потом платятся алименты за последующие периоды.

Заметим, что по решению суда может быть присуждены алименты и за период, предшествующий подаче иска о взыскании алиментов, но не более чем за три года, если истец предоставит суду доказательства того, что он принимал меры относительно получения алиментов с ответчика, но не мог их получить в связи с его уклонением от уплаты.

Основанием для удержания алиментов в этом случае является исполнительный лист, выданный судом. В исполнительном листе указывается причина, порядок и размер удержаний из заработной платы работника. Он направляется государственным исполнителем по месту работы плательщика алиментов и является обязательным для исполнения на всей территории Украины.

Если должник сменит место работы, предприятие, получившее исполнительный документ в соответствии со ст. 68 Закона № 606, должен вернуть его не позднее трехдневного срока государственному исполнителю с отметкой о новом месте работы (если оно известно). Кроме этого, необходимо сообщить о проведенных взыскания платежей по исполнительным документам.

В случае если взыскание алиментов с дохода плательщика по исполнительному листу невозможно в течение трех месяцев подряд по той причине, что он не работает и не получает дохода, такое взыскание обращается на имущество должника (сг. 74 Закона № 606).

До вмешательства исполнительной службы дело может не дойти, если плательщик алиментов добровольно выполнять решение суда. Одним из способов добровольного исполнения судебного решения может

быть подачи заявления по месту работы о вычете алиментов на ребенка из его заработной платы. Возможность подачи заявления предусмотрено ст. 187 СКУ.

В заявлении должно быть указано следующая информация:

- Фамилия, имя и отчество плательщика алиментов;

- Фамилия, имя и отчество получателя алиментов;

- Место жительства получателя алиментов;

- Сведения о ребенке, на которого уплачиваются алименты (имя, дата рождения);

- Размер алиментов;

- Срок, в течение которого должны содержаться алименты.

На основании заявления работника алименты должны содержаться не позднее трехдневного срока со дня, установленного для выплаты заработной платы. Срок для выплаты заработной платы, как правило, устанавливается в коллективном договоре. В случае нерегулярной выплаты заработной платы, трехдневный срок отсчитывается отдать, установленной для выплаты заработной платы.

Обращаем внимание: согласно ч. ст. 187 СКУ на основании заявления алименты может быть удержан и в том случае, если общая сумма, подлежащая удержанию согласно заявлению и исполнительным документам, превышает половину заработной платы, а также если с работника уже взимаются алименты на другого ребенка.

Обращаем внимание: если уплата алиментов производится добровольно, плательщик алиментов может отозвать заявление.

Заметим, что порядок взыскания алиментов с лиц, выезжающих за границу на постоянное место жительства, определен в ч. 4 - 7 ст. 181 СКУ.

В случае выезда одного из родителей, который должен платить алименты, за границу на постоянное проживание в государство, с которым Украина не имеет договора о предоставлении правовой помощи, алименты взимаются согласно Порядку взыскания алиментов на ребенка (детей) в случае выезда одного из родителей для постоянного проживания в иностранном государстве, с которым не заключен договор о правовой помощи, утвержденным постановлением КМУ от 19.08.2002 г. № 1203.

С 19.10.2006 г. для Украины вступила в силу Конвенция о взыскании алиментов за границей от 20.06.56 г. в соответствии с Законом Украины от 20.07.2006 г. № 15-В. С целью обеспечения применения указанной Конвенции был разработан Инструкцию № 121/5, в которой определены: порядок обращения с заявлением о взыскании алиментов с ответчика, который проживает за границей, порядок обращения с заявлением о признании и исполнении решения суда Украины о взыскании алиментов на территории другого государства и т.д.. Страны, которые являются участниками Конвенции, говорится в п. Инструкции № 121/5.

Если место жительства родителей неизвестно, или они уклоняются от уплаты алиментов, или не имеют возможности содержать ребенка, ребенку назначается временная государственная помощь, которая не может быть менее ЗО% прожиточного минимума для ребенка соответствующего возраста. Выплата временной государственной помощи осуществляется согласно Порядку назначения и выплаты временной государственной помощи детям, родители которых уклоняются от уплаты алиментов, не имеют возможности содержать ребенка или место проживания их неизвестно, утвержденным постановлением КМУ от 22.02.2006 г. № 189. Суммы предоставленной ребенку временной государственной помощи подлежат взысканию с плательщика алиментов в Государственный бюджет в судебном порядке.

Допомога у розірванні шлюбу через суд, стягненні аліментів, розподілі майна подружжя, позбавленні батьківських прав інших шлюбно-сімейних справах.

Консультації БЕЗКОШТОВНІ.

Телефонуйте зараз: (київстар) 097 38 58 658; (лайф) 063 32 20 973; прямий номер у Луцьку 29 97 70.

Когда ЖЭК отказывается выполнять текущий ремонт ...

На сегодня становится типичной ситуация, когда люди, платя вовремя за предоставленные коммунальные услуги не могут добиться от ЖЭКа своевременного и качественного текущего ремонта. Особенно остро стоит проблема кровель и крыш. Люди вынуждены выполнять работу и обязанности ЖЭКа, чтобы как-то защитить свои дома от сырости и воды.

Но деньги потрачены на ремонт ЖЭК отказывается возвращать, - наиболее типичными отговорками являются:

отсутствие средств на проведение ремонта кровли, несмотря на то, что потребители платят в установленном порядке средства;

отсутствие необходимых материалов или исполнителей для проведения ремонтных работ;

Чтобы защитить свои интересы потребители должны сделать следующие шаги:

Согласно п.2. ст24., и п.3. ст. 175. Жилищного кодекса Украины жилищно-эксплуатационные организации обеспечивают сохранность жилищного фонда и надлежащее его использование. Невыполнение обязанностей по ремонту жилого помещения в случаях, вызванных неотложной необходимостью, дает нанимателю (члену жилищно-строительного кооператива) право провести ремонт и взыскать с наймодателя стоимость ремонта или зачесть ее в счет квартирной платы (взносов н эксплуатацию и ремонт дома кооператива). Аналогичная норма закреплена в решении Львовского городского совета № 209 от 07.05. 1999г. пункт 9. в котором возложена обязанность на жилищно-эксплуатационные организации провести разъяснительную работу среди жителей по поводу ремонта кровель за счет долевого участия (проведение взаимозачета по квартплате).

Чтобы доказать, что есть неотложная необходимость необходимо сделать следующие вещи: написать заявление в ЖЭК (в двух экземплярах и зарегистрировать их) с вызовом представителя ЖЭКа для составления и подписания акта-претензии. Представитель исполнителя должен зяьвитися на вызов потребителя не позднее срока предусмотренного договором. Акт-претензия составляется потребителем и представителем исполнителя и скрепляется их подписями. В случае неприбытия представителя исполнителя в согласованный условиями договора срок или необоснованного отказа от подписания акта-претензии он считается действительным., Если его подписали не менее двух потребителей.

Акт-претензия потребителя подается исполнителю, который в течение трех рабочих дней решу. Вопрос о перерасчете платежей или выдает письменно потребителю обоснованный письменный ответ в удовлетворении его претензий.

Получив ответ с отказом провести текущий ремонт вы можете, приступать к ремонту кровли.

Необходимо собрать и сохранить квитанции, стоимость материалов и выполненных работ.

написать заявление в ЖЭК, после осуществления ремонта, с просьбой зачесть стоимость ремонта в счет квартирной платы или платы за обслуживание дома и придомовой территории (для владельцев квартир) представив ему копии квитанций. Согласно п.1. ст. 906 Гражданского кодекса убытки, причиненные заказчику невыполнением или ненадлежащим выполнением договора о предоставлении услуг за плату, подлежат возмещению исполнителем, в полном объеме, если иное не установлено договором.

Якщо у вас виникли будь-які питання юридичного спрямування – телефонуйте і ми допоможено Вам.

Консультації БЕЗКОШТОВНІ.

Телефонуйте зараз: (київстар) 097 38 58 658; (лайф) 063 32 20 973; прямий номер у Луцьку 29 97 70.

Зареєструватися за новим місцем проживання тепер можна до постановки на облік у військкоматі.

З 1 серпня підрозділи Державної міграційної служби України (далі - ДМС) почали роботу з видачі паспортів громадян України, реєстрації місця проживання фізичних осіб, а також виконання інших функцій, визначених законодавством України про громадянство та імміграції (до цього часу ці функції виконували підрозділи МВС) . Про це повідомили в прес-службі ДМС.

Одночасно з передачею вищевказаних функцій від МВС до ДМС, в законодавство України було внесено низку змін, спрямованих на суттєве спрощення процедур реєстрації місця проживання фізичних осіб та оформлення паспортів громадян України.

Зокрема, Законом «Про внесення змін до деяких законів України щодо реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні» (набув чинності 5.08.2012 р.) передбачені наступні важливі нововведення:

1. Реєстрація та зняття з реєстрації здійснюються в одному місці і в день звернення особи до органу реєстрації.

Таким чином, людині тепер не треба їхати, наприклад, до Львова, для зняття з реєстрації, якщо він має намір зареєструватися в Києві. Досить звернутися в територіальний підрозділ ДМС за новим місцем проживання.

2. Реєстрація місця проживання не прив'язана до постановки на облік військовозобов'язаних і призовників.

Таким чином, зареєструватися за новим місцем проживання тепер можна до постановки на облік у військкоматі. При цьому, сама постановка на облік військовозобов'язаних і призовників залишається обов'язковою.

3. Значно розширено коло підстав для зняття з реєстрації.

Якщо раніше це була заява або рішення суду, то сьогодні зняття з реєстрації можливо також у разі припинення підстав на право користування житлом або законних підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства.

Наприклад, у разі закінчення терміну дії договору оренди можливо зняти зареєстрована особа за заявою власника житла.

Крім того, наказом МВС України № 320 (вступив в силу 27.07.2012 р.) затверджено нові правила оформлення і видачі паспорта громадянина Україна. Зокрема, змінена процедура видачі паспорта - тепер документи для оформлення паспорта громадянина України подаються безпосередньо до територіальних підрозділів ГМС, а не в житлові контори, як було раніше. Ця норма повинна прискорити процес оформлення паспортів громадян України.

Також наказом врегульовано питання реалізації права людини на запис імені відповідно до її національною традицією, чого не було раніше. Тобто, в українському паспорті російське ім'я «Ніколай» може бути, за бажанням громадянина, відтворено українською мовою як «Ніколай».

Слід зазначити, що після прийняття зазначеного вище Закону в ЗМІ з'явилося багато публікацій, в яких говорилося про нібито встановлення «тотального контролю» за громадянами Україна введенням обов'язковості реєстрації місця перебування в разі перебування особи за межами місця проживання строком більше одного місяця.

ГМС звертає увагу на те, що ці положення Закону діють з 2004 року і стосуються лише тих осіб, які мають невиконані майнові зобов'язання, призиваються на військову службу або приймають участь в судовому процесі. Всі інші громадяни реєструють місце проживання тільки за власним бажанням.